В районі Новоазовська російські військові здаються!“Я манал цю службу, якщо повинен вторгатися в Україну. Ми отримали наказ стріляти на ураження в вояків і цивільних.
Навіть якщо мене тут посадять – ми в Росії і так сидимо в тюрмі. Тільки ніхто не хоче про це в слух говорити, бо бояться. Я присягав Росії, а не Хуйлу. Нехай мене розстріляють якщо інакше не можна. Я офіцер і не стану бандитом.”
Рішучості Самойлову додав той факт, що в одному їх добровольчих батальйонів служить викладач з військового училища, яке він закінчив. Чоловіки підтримували контакт протягом всього україно – російського конфлікту. Ніхто з них не вірив, що регулярні військові частини Росії будуть задіяні в Україні. Коли це сталося Олексій прийняв рішення прийняти бік країни, яка захищає свою територію і мирних жителів і закликав своїх товаришів по службі вчинити так само.
Олексій розповідає, що в рядах російської армії, особливо офіцерського складу панує подив і обурення з приводу цілей і завдань їх перебування на території сусідньої держави. Від масового переходу на сторону України їх утримує тільки не впевненість, що українська сторона надасть їм гарантії безпеки у разі подняти білого прапора.
Українські військові, пропонують російським частинам, які хочуть зупинити братовбивчу війну, позначити свою техніку добре помітним білим транспарантом – підійде футболка або простирадло. Перед бронетехнікою повинен йти солдат, так само з білим прапором у руках.
Не понятно.
