О ще один зі своїм баченням історії. Може не варто в темі про мову історію включати? Про карпатські діалекти то сильно сказано, цікаво і на Полтавщині, Київщині, в Черкасах теж карпатські діалекти?titofino писав:А що , літературна українська мова хіба не суржик ?
Це суржик польскої і російської мови, який розбавлений карпатськими діалектами. Вам любий лінгвіст це скаже, але про це не прийнято говорити, це є табу.
Включіть любий польский канал і послухайте , почитайте історію і самі все зрозумієте.
Як там в класика
чи тутНа панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно сповитеє кричало
У холодочку під снопом.
Розповила, нагодувала,
Попестила; і ніби сном,
Над сином сидя, задрімала.
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Уже засватаний, жонатий —
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі;
І на своїм веселім полі
Удвох собі пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть.
Та й усміхнулася небога,
Прокинулась — нема нічого.
На Йвася глянула, взяла
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла.
Які тут слова є з карпатського діалекту? Я спеціально не цитував Стуса, чи Костенко, взяв трохи старіші тексти, не з 20 сторіччя.Летим. Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зострічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все-то те, вся країна
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає...